ВУЗ ШАГ

Червоноград ЗДО № 17

 





Сторінка психолога

     

                                                       Козак Наталія Степанівна

                                              практичний психолог

                                          освіта – повна вища

                                                    педагогічний стаж – 8 років

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Психолог інформує

 

 

Психологічний портрет  першокласника

Педагогічна готовність:

 

o   Навички читання.

o   Навички лічби.

o   Навички письма.

o   Навички малювання.

o   Звукова культура мови (чистота мови).

o   Вміє розгорнуто відповідати на запитання.

o   Гарний словниковий запас.

o   Хороша загальна усвідомленість.

 

Інтелектуальна готовність:

 

·         Диференційованість сприйняття як основи мислення.

·         Спостережливість.

·         Розвинута уява.

·         Хороший орієнтир в просторі і часі.

·         Розвинуте наглядно-образне мислення:

  вміння виділяти суттєве в явищах навколишнього середовища;

вміння порівнювати їх, виділяти подібне і відмінне.

·         Розвиток дрібної моторики (володіння олівцем, ручкою, ножицями, навички малювання).

·         Хороша пам’ять.

·         Розвинута регулятивна функція мови (виконує словесні інструкції).

·         Інтелектуальна активність (вміння перетворити учбову задачу в самостійну ціль діяльності).

·         Задатки абстрактно-логічного мислення:

Ø  здатність розуміти символи;

Ø  здатність сформулювати запитання;

Ø  здатність самостійно знаходити причини явищ і робити прості висновки

 

Мотиваційна готовність:

 

§  Вираженість пізнавальних інтересів.

§  Намагання освоїти роль школяра (хоче ходити до школи, мати портфель тощо).

§  Прийняття системи вимог, які вимагає школа і вчитель.

 

Емоційно-вольова  готовність:

 

·         Вміння управляти своєю поведінкою (на уроці, під час перерви).

·         Збереження працездатності на протязі одного уроку і на протязі навчального дня.

·         Емоційна стійкість (регуляція емоцій).

·         Довільна регуляція уваги:

·         Вміння затримувати свої імпульси (наприклад, не перебивати інших в розмові).

·         Вміння продовжити діяльність, приклавши до цього вольове зусилля.

 

Комунікативна готовність:

 

v  Бажання спілкуватися із дорослими та дітьми.

v  Вміння встановити контакт з учителем.

v  Збереження почуття дистанції.

v  Здатність до особистого контакту із дорослими (на противагу ситуативному).

v  Вміння встановлювати контакт із ровесниками.

v  Вміння ввійти в дитячий колектив і знайти своє місце в ньому.

v  Вміння виконувати спільну діяльність.

v  Вміння підтримувати рівноправні взаємовідносини із ровесниками.

 

 

УЗАГАЛЬНЕНИЙ  „ПОРТРЕТ”  ПЕРШОКЛАСНИКА,

НЕ ГОТОВОГО  ДО  ШКОЛИ.

 

  • Надмірна грайливість;
  • Недостатня самостійність;
  • Імпульсивність, безконтрольність поведінки, гіперактивність;
  • Невміння спілкуватися з однолітками;
  • Труднощі контактів з дорослими через небажання контактувати або нерозуміння свого статусу;
  • Невміння зосередитися на завданні, труднощі в сприйманні словесної чи іншої інструкції;
  • Низький рівень знань про навколишній світ, невміння зробити узагальнення, класифікувати, порівнювати;
  • Поганий розвиток дрібної моторики, зорово-моторної координації;
  • Недостатній розиток довільної пам’яті;
  • Затримка мовного розитку (неправильна вимова, бідний словниковий запас, невміння висловити власну думку).

 

 

 

Як навчити дитину зав’язувати шнурки?

 

 

 

 

       Можна, звісно, утішатися думкою, що все саме собою вийде, але дещо згодом. Можна радіти винаходу липучок і гачків. Але все-таки рано або пізно доведеться визнати, що навичка зав’язувати шнурки не такий уже пошук, і дитина може опинитися в незручній ситуації через своє невміння.

     Отже, не важливо, чи мав ваш малюк невдалий досвід, чи він робить першу спробу шнурування черевиків. Ось кілька простих порад і правил, що обов’язково допоможуть вам навчити дитину зав’язувати шнурки.

 

1.    Не вчіть дитину зав’язувати шнурки наспіх. Ваше роздратування тільки зашкодить справі.

2.    Коли ви показуєте дитині, як правильно шнурувати шнурки, станьте в нього за спиною або посадіть дитину на руки до себе спиною.

3.    Доберіть такі черевики або кросівки, щоб шнурки легко просмикувались в отвори.

4.    Дитині буде простіше, якщо ви виберете досить товсті шнурки, що легко тримати в руках.

5.    Хваліть малюка, навіть якщо в нього вийшло просмикнути шнурок лише в одну дірочку.

6.    Можете тренуватися на іграх-шнурівках або  татусевих черевиках – так дитині буде веселіше.

7.    Розвивайте дрібну моторику дитини за допомогою ігор і вправ пальчикової гімнастики. Малювання, аплікація, ліплення, конструювання є чудовими тренажерами для пальчиків малюка.

 

 

                      Чи можна ставити дитину в куток?

 

 

                                             

 

 

       Зважаючи на мету і на скільки часу. І ще – у який куток. Таке покарання використовують батьки, які прагнуть хоч у якійсь спосіб зупинити дитину, яка їх не слухається. «Постій і поміркуй!» - наказують вони малюкові й сподіваються, що цей метод буде ефективним. Так, це значно краще, ніж бити дитину та кричати на неї. Але це батьківський самообман – вважати, начебто такий спосіб буде і насправді ефективним. Адже сьогодні виховання ґрунтується зовсім на інших засадах, ніж це було раніше. І якщо наші батьки і ми ставилися до своїх мам і татусів як до дорослих, то сьогоднішні діти сприймають нас швидше як рівних. Тому не дивуйтеся, якщо дитина раптом вийшла з кутка, незважаючи на ваші накази і заборони. Чи можна нашкодити таким покаранням? Так. Якщо ви силоміць тривалий час утримуватимете дитину в кутку, якщо куток знаходиться в темній кімнаті або в місці, що викликає в дитини тривогу. Тому краще запропонуйте малюкові поміркувати про свій вчинок десь інде.

 

                        Як боротися з дитячою істерикою?

 

                           

 

     Для того щоб придумати свої унікальні способи роботи з дитячою істерикою, яку влаштовує дитина, пропонують усвідомити ситуацію.

·       Для початку визначте, яку саме поведінку ми називаємо некерованою.

 Некерованість це:

- істерика з лементом;

- істерика з лементом і катаннями на підлозі;

- випрохування іграшок у магазині;

- капризи;

- відмова щось робити, кудись іти;

- вигукування поганих слів, спроби вдарити дорослого, ламати й трощити іграшки;

-можливо, ще якась дитяча поведінка, що викликає у вас почуття безпорадності.

      Потім припинить присаджувати дитину, соромити її, порівнювати з іншими дітьми, кричати на неї, смикати.

І нарешті, коли ми вже все знаємо, застосуймо наші знання на практиці ( якщо дитина буде дійсно некерованою).

 

 

 

«+»

«-»

 

Сідаю, щоб опинитися  на рівні погляду дитини

 

         Піднімаюся над дитиною

 

Говорю спокійно, не занадто голосно, але емоційно

 

         Голосно кричу

 

Оцінюю тільки те, що відбувається зараз : « Я знаю, що ти зазвичай    так не поводишся, але сьогодні  

ти   мене засмучуєш»

 

   Оцінюю дитину взагалі: ти    погано поводишся, ти поганий  хлопчик (дівчинка), ти не  слухняний

 

Ні коли не порівнюю з

іншими дітьми

 

Говорю: «Дивися, а Володя так не  поводиться!»

 

  Запевняю: «Ти в мене молодець, дорослий і самостійний. Можливо,

ти просто стомився, зараз заспокоїшся, і ми підемо разом гуляти (їсти спати, збирати

іграшки та ін..)»

  

Говорю: «Дорослі діти так не   поводяться!»

 

Торкаюся плечей, беру за руку, обіймаю

 

   Смикаю за руку, хапаю за плечі,  трясу, різко підіймаю

 

 

На час залишаю кімнату, щоб дитина  припинила кричати, але потім досить швидко повертаюся

 

   Виходжу з кімнати, тривалий час    не повертаюся